Сочинение образ наталки полтавки

Обновлено: 05.07.2024

Тема произведения – жизнь и быт украинцев 19 столетие. Сюжет его простой: у убогой вдовы есть красивая дочь Наталка, которая вынужденная стать невестой богатого жениха господина Возного не через любовь, а ради улучшения своего материального залога. Однако, Наталка ощущает пропасть между ними – она простая девушка, а он господин. В это время поворачивается из далеких странствований возлюбленный Наталки – простой наймит Петр. Перед самой свадьбой господин Возний сам отказывается от своих намерений, потому что видит, чего в самом деле хочет Наталка

Хоть в основе конфликта пьесы лежит традиционный для комической оперы любовный треугольник – молодая красивая девушка, ее любимый и богатый, старый и безобразный жених-немилый, который становится на помехе их счастью. Однако, конфликт имеет социально-бытовой характер, ведь самое общественное положение определяет возможности человека и его власть надиншими.

Главная героиня пьесы Наталка – простая сельская девушка. Она умная, трудолюбивая, скромная. Наталка самоотверженно любит мать, уважает старших. Она искренне любит бедного наймита Петра, и хотя к нее сватаются даже богатые женихи, она остается ему верной

И когда надо, нежная и стыдливая девушка выявляет мужество и решительность, способна защитить свою честь и достоинство, готова бороться за свое счастье. Наталка понимает, что брак лишь из материального расчетов не принесет ей счастье, она разрывается между любовью к Петру и желанием облегчить судьбу матери. И когда уже Петр поворачивается, у нее не возникает сомнения, которое выбор будет правильным

Создавая образ Наталки, и. Котляревський отказывается от канонов комической оперы, вместо того он срисовал глубоко реалистический типичный образ украинской девушки

Петр, возлюбленный Наталки, бедный мальчик, наймит, воспитанный в семье Наталки. Однако ее отец не одобрял его любви к дочери, поэтому Петр подался в батрачество на четыре года. Лишь бы заработать денег и вступить в брак с любимой. Он честный, искренний, глубоко любит Наталку. Но ему не хватает смелости нарушить традиции, условности. Под нажимом событий он склоняется и готов пожертвовать собой ради Наталчиного счастья

Николай, друг Петра, тоже бедняк и сирота. Но он полный энергии, оптимизма и волелюбства. Он сочувствует и старается помочь Наталке и Петру. Николай способный на протест против тех, кто обижает простых людей, не боясь их власти, он смеется над сельской старшини и чиновничеством

При создании образов мелких богатеев выборного Макогоненка и господина Возного Котляревському прибегло избежать схематизма и прямолинейности. Они изображены не как типичные хапуги и вымогатели. Вместо того он реалистически, метко и правдиво, в юмористических тонах описал их лицемирнисть, то, как они изображают, что желают добрая бедным, а на самом деле проявляют заботу лишь о своих интересах

Язык персонажей также содействует раскрытию их образов. Язык Возного пересыпанная канцеляризмами, юридическими сроками, книжным языком – всем, что было далеким и непонятным простому украинцу. Язык влюбленных – лирическая, песенная. Язык выборного – это язык приказов и бранные слова. Язык всех персонажей богатая на пословицу и поговорки

Мої роздуми над п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка”
Серед жіночих імен Наталок, Оксанок, Марічок чи не найбільше, а тому їх вважають найпоширенішими в Україні. Мабуть, через те, що дівчата з цими іменами були особливими. Поширенню імені Наталка сприяла і п’єса Івана Петровича Котляревського “Наталка Полтавка”.
Я впевнена, що всі, хто читав п’єсу І. П. Котляревського, не залишилися байдужими до образу Наталки — дівчини чесної, рішучої, вірної, красивої, працьовитої. Став крилатим і вислів возного: “Золото — не дівка!” Чим же полонили цей образ і вся п’єса І. П. Котляревського читачів уже не одного покоління українців? У чому популярність п’єси й сьогодні?
На мою думку, насамперед п’єса полонить читача чи глядача добротою, щирістю, великодушністю героїв твору. І тим, що перемагають у п’єсі правда, щирі почуття, а несправедливість підступає. Нам завжди хочеться, щоб було так. І звичайно — велика сила кохання. Світ споконвіку тримався на любові, і в будь-який час будуть важливими й найціннішими такі почуття, як доброта, душевність, повага й кохання. Образи Наталки й Петра, створені І. П. Котляревським, — це символи вірності в коханні й боротьбі за нього.
Коли я читала вперше п’єсу Котляревського, вона дуже сподобалася мені тим, що в ній багато пісень, танців. Письменник відтворив національний колорит, вивів такі характери персонажів, які справляють неповторне враження.
У п’єсі звучить 22 пісні, деякі з них народні, деякі написав сам письменник, але вони теж стали народними, бо полюбилися народові. Цікаво те, що майже кожен із персонажів має свій пісенний портрет. Пісні роблять п’єсу не схожою на інші — і в цьому теж особливість твору І. П. Котляревського.

Про Наталку Полтавку і не тільки про неї (за твором Івана Котляревського “Наталка Полтавка”)
Якщо “Енеїда” І. Котляревського була першим твором нової україн-ської літератури взагалі, то “Наталка Полтавка” ввійшла у літературу як перший драматичний твір і була одразу ж оцінена театральними діячами, у тому числі відомим російським актором М. С. Щепкіним і близьким до театру великим українським композитором М. Лисенком, що написав до неї музику. З 1819 року ця п’єса не сходить з театраль ної сцени й досі користується успіхом. То в чому ж секрет успіху?
Сюжет п’єси, створений на життєвій ситуації, що відбиває реальні взаємини між селянами, досить простий: пан возний, користуючись своїм становищем, намагається примусити бідну селянську дівчину вийти за нього заміж. Але Наталка любить Петра — сироту та ще й колишнього наймита її батька, що пішов бурлакувати, — і знаходить у собі сили подолати всі перешкоди на шляху до одруження з ним.
Схожі сюжети можна зустріти у багатьох народних піснях і у драматургії, що існувала до І. Коляревського, — в інтермедіях та вертепних драмах. Але порівняно з ними “Наталка Полтавка” зробила великий крок уперед — і розвиток дії, і мова, і повноцінність зображуваних образів, і ідейне узагальнення свідчать про яскраву майстерність Котляревського-драматурга.
Видатний український актор і драматург І. Карпенко-Карий називав п’єсу “праматір’ю українського народного театру” та відзначав великий емоційний вплив її на глядачів: “радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали”.
Останнє твердження заслуговує особливої уваги — співчуття глядачів викликає насамперед образ Наталки Полтавки, ім’ям якої не випадково названо усю п’єсу.
Постать головної героїні — Наталки — зворушує і приваблює своїми чеснотами. Вона змальована як ідеал селянської дівчини. Наталка увібрала в себе усі кращі риси жінки: скромність, чесність, доброту, сердечність та душевну силу.
“Золото — не дівка!… — розповідає про неї виборний. — Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить”.
Котляревський підкреслює й інші дуже важливі риси характеру Наталки: хоробрість, енергійнісь і наполегливість у боротьбі за своє щастя, її усвідомлення власної гідності.
Про це свідчать також слова її пісні:
Небагата я і проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити і носити воду.
Ще в першій дії п’єси після розмови Наталки з возним помітно, що ця проста дівчина насправді є розумнішою за хитрого “юристу”. Розмова з матір’ю переконує, що Наталка здатна до глибокої критичної оцінки людей, а власні вчинки доводять, що її слова не якась відсторо нена від життя теорія — Наталка і діє так, як мислить: помірковано, але рішуче. Хоча це зовсім не заважає їй мати почуття гумору — протягом п’єси вона неодноразово промовляє влучні та дотепні слова. Загалом мова Наталки красива, багата і співуча, сповнена мудрими народними прислів’ями.
Тільки материни сльози змушують її погодитися вийти заміж за першого, хто посватається — але це не зрада власних принципів, Наталка має вагому причину піти на самопожертву. “Добра дитина”, — каже про неї Терпилиха. Матері ставлять Наталку в приклад своїм дочкам.
Працьовитість дівчини підкреслюється тим, що протягом усієї п’єси ми не бачимо її без діла: вона то шиє, то іде по воду.
Вона не шукає матеріального достатку, навпаки, на її думку в заможного чоловіка бідна жінка “буде гірше наймички, буде кріпачкою” — хіба багато дівчат розуміє цю ніби просту істину? Треба бути непересіч ною особистістю, щоб наважуватися виступати проти розповсюджених цінностей і захищати свої.
Здатність Наталки наполягати на своєму найвиразніше проявляєть ся, коли повертається її коханий Петро. Тут вже вона готова відкинути не лише якісь практичні міркування, а навіть усі традиційні звичаї, й виступити проти волі старших — адже йдеться про її кохання.
“Коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію”, — заявляє Наталка при всіх і твердо стоїть на своєму. Незламна воля і сильний характер дозволяють їй перемогти у боротьбі за своє щастя.
Але риси її характеру — не просто риси певної окремої особи, чи то просто ідеальної жінки. Йдеться не лише про неї. Незважаючи на підкреслену індивідуалізованість, живо та реалістично змальований образ Наталки насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього українського народу. Котляревський створив його, щоб оспівати високі моральні та розумові якості низів тогочасного суспільства. Цим видатний поет і драматург висловив свою віру в народ і оптимізм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки підкреслив віру в перемогу загальнолюдських гуманістичних принципів. Саме через це образ Наталки не старіє, а продовжує зачаровувати нові покоління читачів та глядачів.

Старая украинская литература общественную среду и человека показывала еще как параллельные и, в сущности, независимые одно от другого явления. Да, у Сковороды арсенал моральных понятий индивида возникает не исторически, не в результате общественной практики, а является неизменным, поскольку определяется той или другой врожденной “природой” человека. Этическая норма выступает автономной как форма личного поведения, которое может быть, на его взгляд, реализована независимо от состояния морального сознания общества. Исходя из просветительского представления о естественной доброте человека, Котляревский предпринимает шаг вперед и в своих произведениях показывает, что реальное поведение, те или другие черты личности зависят от среды, социальной роли, общественного положения и воспитания индивида. В пьесе “Наталка Полтавка” Тетерваковский заявляет: “Я – возный и признаюсь, что от рождения моего расположен к добрым делам; но, за немощностью по должности и за другими хлопотами, до сели ни одного не сделал”. Эти слова, в сущности, характеризуют антигуманный характер всего общественного организма. Выходит, что в обязанности возного как одного из мелких функционеров государственного аппарата не входит делать людям добро. Наоборот, социальна роль Тетерваковского именно и дает ему возможность пренебрегать интересами дургих, в частности добиваться понуждаемого брака с Натальей, угрожая при этом старой Терпилихе штрафом и даже заключением … Вместе с выборным он добивается, чтобы Петр отступился от Натальи (предал естественное чувство) и немедленно убирался из села. “А когда волей не падешь, – поддерживает его выборный, – то туда закинем, где козам рога правят”. Общество, основанное на неправде и насилии над личностью, способствует, следовательно, выработке эгоистичных, противоестественных черт. “Ишь, возный – так и хорохорится что помазывал господином, – говорит о Тетерваковском Николай. – Юрист рьяный и хапуга такой, что с родного отца стрясет!” Возный четко осознает, что в таком обществе можно чего-то добиться только подкупом и ложью, потому что Всяк, кто не мажет, то очень скрипений Кто не лукавит, то сзади сидит… Общественное уродство особенных качеств Тетерваковского, его жизненных принципов и поведения находит основу и моральное оправдание в общем противоприродном состоянии общества. В ответ на реплику выборного, что врать и обманывать других “от бога грех, а от людей стыд”, возный заявляет “О, простота, простота! Кто теперь это-то как его – не брешет и кто не обманывает?” Лгун и барский блюдолиз Финтик (“Москаль-волшебник”) , который “в нынешнее просвещенное время” стесняется родной матери “за мужичие наряды”, тоже теряет совесть и отрекается от своих естественных чувств под воздействием морали чиновнической среды. Этот представитель крючкотворного “Крапивного семени”, в котором “совесть купоросом подправлена”, не боится никакого осуждения за неуважение к своей матери. Такое отношение к ней выплывает из моральных норм общества, что и есть для него главным: “Надобно сообразоваться времени и по оному уступки и чувства свои располагать”.

Содержание интересных новостей

Роль песни в пьесе Котляревского
“Наталка Полтавка”
Прочитав, а потом просмотрев пьесу
И. п. котляревского ” Наталка Полтавка”, я поняла, почему она такая
“живучая”, почему уже второе столетие не сходит со сцены. Читатель и зритель
любят всех: от моторной Натальи и к господину приставу, который “без примісу
ухищренія” завладевает сердцем публики. Пьеса пробуждает у зрителя
“пожизненную правду духовной красоты”, ее сила в простоте, правде и
самое главное, – в любви автора к своему народу”. Больше всего эта любовь оказалась
в песнях пьесы, которые и сути произведения, формой его существования. Народная песня,
музыка были неотъемлемой частью духовной жизни народа.
Песня в пьесе. Что это за песня? Перенесенные из
фольклора, а есть и написанные самим автором в народном духе. Песни здесь не просто
музыкальные номера, как в тогдашних комических операх, не только
“орнамент”, а один из самых главных средств раскрытия нрава, характера
образов. В песнях персонажи изливают свои чувства, выражают свои взгляды, самохарактеризуються.
Знаменательно, что собственные песни Котляревского, в частности, первый песенный монолог
Наташи “Веют ветры, веют буйные”, “Солнце низенько” еще до
печати пьесы стали популярными и с того времени считаются народными, а это свидетельствует
о глубокое знание души народа автором.
Песня в пьесе является органической частью текста
произведения. Автор смело использует их, опуская некоторые части, а иногда и
дописывая свои. “Котляревский занумерував 19 песен, однако в пьесе их –
22.” По своему содержанию, мотивам и жанровыми особенностями, среди этих песен
есть лирические, исторические, бурлацькі, шуточные, сатирические… Эти песни не случайно
введены в ткань пьесы. Они являются элементом его композиции, каждая из них несет определенную
сюжетное нагрузки, помогает глубже раскрыть образы произведения, показать мечты,
настроения и стремления действующих лиц.
Шутливо-юмористическая песня “Ой, под
вишней…” очень подходит к сложившейся ситуации: ухаживания престарелого
господина возного к молодой, красивой Наташи. Метко и остроумно песня высмеивает
этого неудачника-ухажера.
Сатирическая песня “Всякому городу нрав и права”
– это художественно-образное обнаружение “философии” возного-плута,
взяточника, г; философии, что оправдывает социальное неравенство: подчиненность
бедного богатому, оправдывает несправедливость, круговую поруку, хищничество и
ложь.
Прочитав песню “я тебе, дочка, не
добра желаю”, можно легко прийти к выводу, что этой песней передаются
глубокие чувства волнения любящей матери, ее переживания и переживания за судьбу
дочери, желание осчастливить Наташу, стремление “любезного зятя
достать”.
А вот песня Петра “Сонце низенько, вечер
близенько” метко передает искреннее и верное любви молодого парня к девушке;
песня соответствует не только насторою Петра, но и его стремлению – скорее
увидеться с Наташей, с которой вот уже четыре года как он развелся.
Относительно песен Наталка Полтавка, то они дают
богатый материал для характеристики девушки. Ее песни – лирические, искренние, чистые.
Они звучат в момент особого психологического напряжения и знакомят
читателя,зрителя с героиней: красивой, работящей девушкой, энергичной, умной,
остроумной, доброй, которая уважает мать, уважает всех старших.
Как видим, каждый герой в пьесе имеет свою песню,
которая помогает нам глубже познать этот образ.
Конечно, Котляревский мог и не использовать
столько песен в своей пьесе. Мог бы и не уделять такого значения песенном репертуара
в произведении, ограничиваясь несколькими песнями. Но тогда и не были бы раскрыты так
глубоко и ярко характеры персонажей, тогда не чувствовалась бы так тонко
народность пьесы.
“Наталка Полтавка” напоенная живлющими
соками народной песни и народного полнокровной жизни. И это, по моему мнению,
сделало первую пьесу Котляревского, первое драматическое произведение новой украинской
литературы величайшим произведением мира, что живет и будет жить еще не одно столетие.

Содержание интересных новостей

читать похожие:

вана Петровича Котляревського вважають зачинателем ново укрансько лтератури. Два його найвдомш твори поема Ене-да пса Наталка Полтавка здобули визнання народну любов саме завдяки тому, що були написан живою, розмовною мовою, зрозумлою всм, хто чита ц твори. Центральною фгурою пси Наталка Полтавка ординарна укранська двчина Наталка. За деякий час до початку д пси вона з матрю перехала до села з Полтави, але тут, у сел, вже знають як добру, роботящу чесну двчину. Золото, а не двка! так характеризу Наталку виборний дода, що вона свою працею утриму для себя, свою матр. Звичайно, що така^гарна й красива двчина приверта до для себя увагу парубкв. Але вс.м вона вдмовля, бо чека повернення з мандрв свого коханого Петра.Вже з першо появи Наталки читач розум, що перед ним яскрава особистсть, двчина розумна й щира. Вона да гдну вдповдь на залицяння хитрого юристи возного Тетерваковського, пдкреслюючи, що все багатство це добре мя.Ось як каже про себе сама героня: Небагата я ординарна, но чесного роду, Не боюся прясти, шити носити воду. Наталка усвдомлю власну гднсть не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. Але двчина обожать свою матр, а тому заради спокою погоджуться одружитися з нелюбом. Але ця згода не може примусити Наталку вдмовитися вд кохання. если Петро, нарешт, повертаться, саме Наталка виявляться здатною на ршуч д й, за власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, нж стати жнкою возного.Протягом ус пси ми жодного разу не бачимо, щоб Наталка байдикувала: вона ходить по воду, ши Мова двчини багата, благовидна спвуча: Наталка раз у раз використову влучн й.дотепн народн прислвя та приказки.В образ Наталки Полтавки втлен найкращ риси укрансько двчини: щирсть, скромнсть, доброта, чеснсть, врнсть коханому, любов до рдних. А ще создатель пдкреслю ршучсть наполегливсть у боротьб за власне щастя. Можна стверджувати, що Наталка деал селянсько двчини. Властив й загальнолюдськ цнност роблять цю героню улюбленицею не 1-го поколння читачв глядачв.

Добрый день! Хотим разместить рекламу на Вашем проекте. Кто принимает решения по этому вопросу? Предлагаю обсудить

Три экскаватора различной мощности могут вырыть котлован,работая по отдельности:первый -10 дней,второй-за 12,третий-за

Читайте также: