Реферат на тему просвітництво
Обновлено: 04.07.2024
Немного в истории наберется эпох, которые могли бы сравниться по своим масштабам и культурно-историческому значению с Эпохой Просвещения. По следу, оставленному в истории мировой культуры, эпоха Просвещения вполне сопоставима с эпохой Возрождения, с той лишь разницей, что эпоха Возрождения подняла на невиданную высоту искусство, а Просвещение подобную роль сыграло в развитии научной, философской и общественно-политической мысли.
Когда говорят об эпохе Просвещения, то обычно имеют в виду французское Просвещение в лице таких его представителей, как Дидро, Вольтер, Монтескье, Руссо и др. Все они – современники, жившие во Франции в XVIII веке. Но вообще необходимо понимать, что эпоха Просвещения – это не только Франция. Примерно в этот же период (а где-то, например, в Англии, оно зародилось даже немного раньше, т.е. еще в XVII веке) Просвещение распространилось и в некоторых других странах Западной Европы и даже в США. Виднейшими представителями американского Просвещения являлись Т. Джефферсон, Б. Франклин и Т. Пейн.
В Германии Просвещение представляют Г.Э. Лессинг, Ф. Шиллер и И. В. Гете.
С некоторым запозданием Просвещение пришло и в Россию, но и задержалось в России Просвещение, соответственно, несколько дольше. Представители российского Просвещения: в XVIII веке - Н.И. Новиков, А.Н. Радищев, в XIX веке – В.Г. Белинский, А.И. Герцен, Н.Г. Чернышевский и ряд других.
Позже всего Просвещение пришло в страны Востока (это случилось уже в XIX – XX веках).
Приход Просвещения тесно связан с распадом феодального строя и началом исторического периода, который известен под названием Новое время, а скорее, – не только связан, но этим процессом перехода от одного общественного строя к другому приход Просвещения – и обусловлен. Идеи Просветителей послужили идеологической основой крупнейших революций, таких как Великая Французская революция. Но, конечно же, не революция являлась целью представителей Просвещения. Главной целью каждого из них было развитие науки, литературы, искусства и культуры в целом.
Во Франции одним из первых ученых, выдвинувших просветительские идеи, был Р. Декарт, которого так же, как и Бэкона волновала проблема разработки универсального научного метода познания. Но Декарт пытается включить в свой метод наряду с индукцией дедукцию. Метод Декарта известен, как дедуктивно-рационалистический метод.
Необходимо заметить, что Декарта нельзя вполне причислить к представителям эпохи французского Просвещения. Декарт, скорее, – его предвестник, т.к. с о многими декартовскими идеями более поздние ученые, которых принято относить к просветителям, были в корне не согласны. В частности, они боролись с созданной Декартом метафизической системой.
Крупнейшими представителями науки Нового времени, также подготовившими почву для появления французского Просвещения, были современники Дж. Локка и Р. Декарта – Б. Спиноза и Г. Лейбниц.
В рамках небольшого доклада невозможно рассказать о каждом представителе эпохи Просвещения или хотя бы просто о каком-либо одном из них. Приходится ограничиться здесь лишь перечислением имен наиболее значимых деятелей французского Просвещения. Это Вольтер, Ж.Ж. Руссо, Ш. Монтескье, П.А. Гольбах, К. А. Гельвеций и Д.Дидро.
Популярные сегодня темы
На планете существует огромное количество разных животных. Особенно интересно заниматься изучением кенгуру, которых насчитывается около 50 видов.
Одно из самых необычных и интересных млекопитающих нашей планеты. Этот медвежонок, абсолютно не похож на настоящего зверя. Выглядит довольно-таки мило: широкая мордочка
Степная гадюка – опасная ядовитая змея. Длина ее тела составляет от 54 до 63 см, а длина ее хвоста от 7 до 9 см. Как правило, самки этого вида обычно крупнее самцов.
В древней Руси насчитывают как минимум 10 святых. Люди, которые получили святость, отличались своими делами и творениями для народа Руси.
Узорное ткачество возникло много тысяч лет назад. В древности люди плели одежду из тростника, травы, кусков шкуры животных. Первые станки для тканья изобрели за 6 тысяч лет до нашей эры.
Слово Библия происходит от древнего термина библос, то есть книга. Поэтому, строго говоря, Библия переводится как книга. Тем не менее, для представителей христианства именно такая книга являе
- Для учеников 1-11 классов и дошкольников
- Бесплатные сертификаты учителям и участникам
Описание презентации по отдельным слайдам:
Презентація теми “Просвітництво”
ТЕМА УРОКУ Просвітництво як літературна епоха. Розмаїття виявів літературного життя. Виникнення та розвиток художніх напрямів, нових жанрів.
Просвітництво як літературна епоха Епоха іде вперед, а кожна окрема людина починає спочатку. Й. В. Гете
АНТИЧНІСТЬ – історичний та культурний спадок Давньої Греції і Давнього Риму (VІІ ст. до н.д – V ст н.д.); основа, на якій пізніше розвинулася культура Європейських народів. Головні ознаки Античності: * виникнення літератури з усного слова; * боги й людина – два центри античної культури; * відкриття людини; * прагнення осмислити світ; * гармонія поєднання розуму з емоціями; * перевага громадського над особистим.
ГОЛОВНІ ОЗНАКИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: * особлива роль релігії і церкви; * нерівномірність літературного розвитку на карті світу ( “золотий вік одних літератур і занепад інших”); * наявність латиномовної літератури; * розквіт фольклору європейських народностей – епоси, едди, саги; *розвиток рицарської і * міської літератур; * анонімність і канонічність * середньовічної ЛІТЕРАТУРИ.
ПРОСВІТНИЦТВО. ПОРТРЕТ ДОБИ
ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУ 1. Дати загальну характеристику добі ПРОСВІТНИЦТВО. 2. Пояснити суть назви епохи. 3. Зазначити хронологічні рамки епохи. 4. Визначити, за якими напрямами розвивалася література Просвітництва, які її характерні ознаки. 5. Яким є провідний настрій цієї доби. 6. Визначити комплекс проблем , які хвилювали Просвітників в першу чергу. 7. Яку роль у розвитку просвітницьких ідей та ідеалів відіграли енциклопедисти? 8. Ознайомитися з видатними представниками Просвітництва в літературі. 9. Самостійна робота в групах. 10.Захист проекту. 11.Оцінювання реалізації мети та завдань проекту. 12.Зміст проекту.
СВІТОЧІ ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА ПОЕТ ПРОЗАЇК ФІЛОСОФ ДРАМАТУРГ ІСТОРИК МАТЕМАТИК ВОЛЬТЕР Й.В.ГЕТЕ М. ЛОМОНОСОВ – Г. СКОВОРОДА ПОЕТ ПРОЗАЇК ДИПЛОМАТ МІНІСТР УЧЕНИЙ НАТУРАЛІСТ ХУДОЖНИК ХІМІК ФІЗИК АСТРОНОМ ФІЛОСОФ МОВОЗНАВЕЦЬ ПОЕТ ХУДОЖНИК ФІЛОСОФ ПОЕТ ФОЛЬКЛОРИСТ СПІВАК МУЗИКАНТ ХУДОЖНИК
ПОРТРЕТ ДОБИ 1.ІМ’Я - ПРОСВІТНИЦТВО. 2.МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ – ПЕРЕВАЖНО ЗАХІДНА ЄВРОПА, А ТАКОЖ США. 3.ЧАС ВИНЕКНЕННЯ – НАПРИКІНЦІ ХVІІІ– НА ПОЧАТКУ ХІХ ст. 4.ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ: БОРОТЬБА С ФЕОДАЛІЗМОМ; АБСОЛЮТИЗМОМ; ДУХОВЕНСТВОМ. 5.ГОЛОВНІ ГЕРОЇ ЕПОХИ – ЛЮДИ НАУКИ, МИСТЕЦТВА, ДЕРЖАВНІ ДІЯЧІ – РЕФОРМАТОРИ. ГЕРОЄМ У ТВОРАХ МИСТЕЦТВА СТАЄ ТАКОЖ І ЗВИЧАЙНА ЛЮДИНА, ЯКА ЗОБРАЖУЄТЬСЯ З СИМПАТІЄЮ І ЛЮБОВ’Ю. 6.ПРИКМЕТА ЕПОХИ: *ПРОПАГАНДА КНИГ І ЗНАНЬ; *СТВОРЕННЯ ПЕРШИХ ЕНЦИКЛОПЕДІЙ; *ПОЯВА ПЕРШИХ ЕНЦИКЛОПЕДИСТІВ. 7. ГОЛОВНА ІДЕЯ ЕПОХИ: *ЗМІНИТИ ЦЕЙ НЕДОСКОНАЛИЙ СВІТ.
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ , або тлумачний словник наук ,мистецтв і ремесел видавався протягом 1751 – 1780 рр. і всього налічує 35 томів . Ециклопедія вміщує матеріали , присвячені найрізноманітнішим галузям знань : історії, математиці , філософії , літературознавству тощо. Хто вони ідеологи і виконавці грандіозного проекту? Перша ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
РОЗМАЇТТЯ ПРОЯВІВ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ ПРОСВІТНИЦЬКИЙ КЛАСИЦИЗМ – виховувати нову людину і змінити світ на краще. ПРОСВІТНИЦЬКИЙ РЕАЛІЗМ - принцип наслідування природи, її життя і законів. ПРОСВІТНИЦЬКИЙ СЕНТИМЕНТАЛІЗМ – відтворити світ почуттів простої людини. ЛІТЕРАТУРНІ ЖАНРИ ФІЛОСОФСЬКА ПОВІСТЬ ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ ЕПІСТОЛЯРНИЙ РОМАН (РОМАН ЛИСТУВАННЯ) МІЩАНСЬКА ДРАМА
Західноєвропейська педагогіка епохи нового часу та просвітництва ( реферат , курсовая , диплом , контрольная )
Життя та діяльність Я.А. Коменського
Народився майбутній вче-ний-педагог у березні 1592 р. у м. Нівніце (Південна Моравія, Чехія), у сімї мірошника. Родина хлопчика належала до християнського об'єднання богемських братів. Вона, як і інші, включилася за своє національне звільнення від тиску німецьких баронів у рамках гусицького руху.
З 1604 р. Я. Коменський разом з сестрою залишаються сиротами і їм призначають опікунів. Пізніше хлопчика взяла до себе тітка з боку батька, і він переїз-джає в м. Страдницю.
В кінці 1605 року м. Стражницю захопили угорські війська, які майже повністю зруйнували і спалили місто. Коменський змушений був повернутися до опікунів.
У 1608 році Коменський вступає до латинської школи в м. Пшерові, яку закінчує з відзнакою, а ЗО березня 1611 року молодого Коменського зарахували до Гернборнського університету на богословський факультет.
В лютому 1613 року Я. Коменський закінчує Гернборнський університет. Він їде до Амстердаму, потім — до Гейдельбергу, де вступає до знаменитого Гейдельберзького університету.
У 1614 році молодого Я. Коменського призначають керівником Пшеровської братської школи, де він в першу чергу намагається полегшити процес навчання. Він написав одну з перших своїх педагогічних праць " Правила більш легкої граматики" .
З 1616 року Я. Коменський стає помічником пшеровського єпископа. В цей період він пише працю " Листи до неба" , де розвиває свої демократичні погляди на існуючий стан речей в сучасному йому суспільстві.
На початку 1621 року війська католицької ліги ввірвались в Фульнек, пограбували і спалили його. В умовах жорстоких переслідувань і посилення діяльності інквізиції Я. Коменський переховується в маленькому містечку Брандисі під ім'ям графа Жер-тонинського. В підпіллі Коменський багато читає, думає, пише.
28 січня 1628 року Я. Коменський переселяється до мЛешно.
У цьому ж році він почав свою діяльність у згаданому Лешно (Польща). Спочатку майбутній вчений працював у гімназії " братів" : викладав у старших класах суспільнознавчі предмети та фізику, а потім став ректором цієї гімназії (1635).
У 1642 році йому доручають посаду секретаря ради старійшин. У ці ж роки він активно працює над головною працею свого життя — " Великою дидактикою" , роботу над якою завершує в 1632 році.
Весь період діяльності у м. Лешно Я.Коменський працює і над відомою книгою " Материнська школа" . Паралельно з " Великою дидактикою" він пише підручник з латинської мови під назвою " Відкриті двері до всіх наук" . У 1633 році він публікує доповнення " Відкриті двері до мов і всіх наук" .
У 1641 році Я. Коменського запросили до Лондона; у цей час в Англії йшла громадянська війна, тому Її парламенту і правлінню було не до освіти і культури. Але великий дидакт не залишає і в цих умовах науково-педагогічної роботи. Він створює працю пансофічного характеру, яку називає " Шлях світла" .
У серпні 1642 року їде до Швеції. Канцлер Швеції переконує Я. Коменського зайнятись питаннями викладання латинської мови і розробкою раціональної методики її викладання. У 1646 році до вищого журі Стокгольмського університету надійшли ще не закінчені дидактико-методичні праці, в числі яких " Новітній метод викладання мов" , де описувалась методика викладання латинської мови, в основу якої покладено індуктивний метод викладання: спочатку — приклад, потім — правило;
предмет і паралельно — слово.
Навесні 1648 року синод запросив Я. Коменського зайняти посаду єпископа общини " чеських братів" . В Угорщині Я. Коменсь-кий відкриває в м. Шарош-Паток три класи гімназії за новою системою навчання. Тут він закінчує книгу " Видимий світ у малюнках" , яка була опублікована в 1658 році.
В 1668 році Коменський написав твір під назвою " Єдине необхідне" який став його лебединою піснею, де педагог-мислитель підводить підсумки свого життя і діяльності, хоча останнім твором його стало " Продовження братського завіту" , який, по суті, є автобіографією великого чеського педагога-мислителя (1669).
15 листопада 1670 року Коменський помер. Він був похований в м. Неардені, поблизу Амстердама, на території французької церкви.
Введение. Малярия – тяжелое заболевание, характеризующееся периодическими изнурительными приступами, связанными с ознобом и повышением температуры. В настоящее время малярия остается наиболее широко распространенной в мире тропической болезнью и является серьезнейшей проблемой здравоохранения для 100 стран Азии, Африки, Южной Америки. Для того, чтобы существовал риск заражения малярией, требуются, помимо малярийных комаров, условия для их быстрого размножения и переноса малярийного плазмодия. Такие условия присутствуют в тех районах, где не бывает низких температур, имеются болота и выпадает много осадков. По этой причине малярия распространена в экваториальной и субэкваториальных зонах, относительно широко распространена в влажном субтропическом поясе. Плазмодии разрушают большое число эритроцитов, что при отсутствии лечения может привести к анемии и даже к смерти. В основном малярия поражает детей в возрасте до пяти лет и беременных женщин.
I. Малярийный плазмодий – возбудитель малярии.
Тип Protozoa – Простейшие
Класс: Sporozoa – Споровики
Plasmodium vivax – возбудитель трехдневной малярии;
Plasmodiummalariae – возбудитель четырехдневной малярии;
Plasmodium falciparum – возбудитель тропической малярии;
Plasmodiumovale – возбудитель овале-малярии.
Малярийный плазмодий относится к классу споровиков – простейших, все представители которых перешли к паразитизму. Как представитель кровяных споровиков, плазмодий развивается в крови человека и вызывает одно из наиболее распространенных и опасных протозойных заболеваний – малярию. Для плазмодиев характерен сложный жизненный цикл, включающий промежуточного и окончательного хозяев, и состоящий из нескольких этапов, на каждом из которых паразит имеет различающиеся стадии и происходит половое или бесполое размножение.
II. Пути заражения
Возможны три пути передачи малярии: 1) трансмиссивно – через комара; 2) трансплацентарно – от матери плоду или новорожденному (вертикальная передача); 3) трансфузионно – через кровь с возбудителями при медицинских манипуляциях, или при нарушении асептики во время инъекций. При вертикальной передаче малярии плод может заражаться через плаценту, что наблюдается редко. Вертикальная передача инфекции происходит у неиммунных к малярии матерей. У коренных жителей эндемичных очагов рождается иммунный ребенок, остающийся устойчивым к малярии в течение еще нескольких месяцев. Заражение малярией возможно при гемотрансфузии, гемотерапии или нарушении асептики при инъекциях. В донорской крови плазмодии могут выживать 1-2 недели. Заражение малярией возможно также при манипуляциях инструментами (шприцы, иглы), испачканными зараженной кровью. Восприимчивость к малярии всеобщая.
Первый путь – важнейший, обеспечивающий существование малярийных паразитов как биологических видов. При этом, источником инфекции может быть больной малярией или паразитоноситель – практически здоровый человек. Эпидемиологическая опасность носителя инфекции определяется численностью гаметоцитов в крови, длительностью периода гаметоносительства и доступностью его комарам. Заражение человека происходит в результате укуса зараженного комара. Вместе со слюной зараженного комара в кровь человека попадают плазмодии на стадии спорозоитов. Током крови спорозоиты разносятся по всему телу и проникают в клетки печени. В этих клетках они проходят тканевую (преэритроцитарную) часть цикла развития. Она соответствует основной части инкубационного (скрытого) периода болезни. В клетках печени из спорозоитов развивается стадия тканевых шизонтов. Тканевые шизонты увеличиваются и приступают к делению путем шизогонии. Из каждого шизонта возникает множество тканевых мерозоитов. Часть тканевых мерозоитов снова проникает в клетки печени, где развивается новая генерация тканевых шизонтов. Другая часть тканевых мерозоитов попадает в кровяное русло и внедряется в эритроциты. Начинается эритроцитарная часть цикла развития. Первая стадия развития плазмодия в эритроците носит название шизонта (в стадии кольца). После того, как плазмодий разрастается настолько, что занимает весь эритроцит, он втягивает псевдоподии и приобретает округлую форму. Далее ядро последовательно несколько раз делится (от 12 до 22 ядер). Затем, вокруг ядра обособляются комочки цитоплазмы – формируются мерозоиты. После их сформирования оболочка эритроцита разрывается, мерозоиты и токсичные продукты жизнедеятельности плазмодиев поступают в кровяное русло. Мерозоиты снова проникают в эритроциты, цикл повторятся, образуется новая генерация мерозоитов. Ввиду цикличности эритроцитарной шизогонии лихорадочные приступы повторяются каждые 48 часов при 3-дневной, овале и тропической малярии и через 72 часа при 4-дневной. Часть мерозоитов, проникнув в эритроциты, развивается не в шизонты, а в половые формы. Из них образуются гаметоциты (незрелые половые особи). Различают женские особи – макрогаметоциты и мужские – микрогаметоциты. Дальнейшее их развитие возможно лишь в теле комара рода Anopheles. Гаметоциты попадают в желудок самки комара (в процессе питания кровью зараженного человека). Из макрогаметоцитов образуются макрогаметы. Микрогаметоциты несколько раз делятся и дают микрогаметы. Осуществляется попарное слияние макро- и микрогамет. Оплодотворенная клетка (зигота) – оокинета, проникает под эпителий желудка комара, увеличивается и носит название ооцисты. Внутри ооцисты происходит множественное деление, приводящее к образованию огромного количества спорозоитов. Созревшая ооциста лопается, и спорозоиты проникают во все органы комара. Наибольшее количество плазмодиев скапливается в слюнных железах. При укусе вместе со слюной комара в кровь человека попадают спорозоиты, которые затем внедряются в клетки печени.
III. Профилактика малярии.
При выезде в районы, опасные в отношении малярии, в качестве личной профилактики рекомендуется предохраняться от укусов комаров (спать под пологом, сеткой, смазывать кожу отпугивающими комаров средствами). Кроме того, следует принимать внутрь лекарственные противомалярийные препараты, оказывающие профилактическое действие.
Заключение. Малярия всегда была и остается одной из опаснейших болезней человека. Малярия – заболевание, вызываемое микроскопическим паразитами, называемыми Plasmodium vivax, Plasmodium malariae, Plasmodium falciparum, Plasmodiumovale. Существует две группы риска по заражению малерией: беременные женщины и дети. Ежегодно малярией заражается 250—600 миллионов человек. В целом, за последние 30-40 лет заболеваемость малярией выросла в 2-3 раза. Подавляющее большинство случаев регистрируется в Африке. Малярия находится на пятом месте по числу смертельных случаев за год среди инфекционных заболеваний – ежегодно от неё умирает около 1 миллиона человек.
Список источников информации:
Грачева, Л.И. Проблема токсоплазмоза / Л.И. Грачева // 1999
2. Биология: учебник в 2-х т. / под ред. В.Н. Ярыгин. – Москва: ГЭОТАР-Медиа, 2013.
3. Пехов А.П. Биология: медицинская биология, генетика и паразитология: учебник/ А.П. Пехов. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. – 656 с.
Читайте также: