Тореадори з васюківки сочинение
Обновлено: 30.06.2024
- Для учеников 1-11 классов и дошкольников
- Бесплатные сертификаты учителям и участникам
Описание презентации по отдельным слайдам:
Не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а бачити. Не просто відповідати, а міркувати, Дружно й плідно працювати
Дитинство… Щаслива пора для кожної людини. У цей час ми пізнаємо багато цікавого, переживаємо хвилюючі миті пізнання, захоплення, радощі і невдачі. Дитинство несе нам багато нових знайомств. Саме в цей період ми прагнемо до подорожей, до пригод, до чогось нового. Дитинство… Воно манить нас і тоді, коли ми вже стаємо дорослими. Воно нам сниться. Саме в цьому ми залишаємося щирими, відвертими, щасливими. І добре, коли доросла людина хоч подумки може повернутися в дитинство.
Людина схильна мріяти Мрія обов'язково здійсниться, якщо цього прагнути, прикладаючи зусилля розуму і рук.
Життя – це мрія! Здійсни її!
-продовжимо опрацювання змісту твору, -простежимо, як зображується мрія і дійсність у стосунках і поведінці героїв, -розкриємо особливості твору, -розвиватимемо навички виразного читання, переказу прозового твору, -формуватимемо вміння аналізувати поведінку героїв, їхні вчинки, вміння толерантно і аргументовано доводити свою думку, -виховуватимемо в себе позитивні риси характеру, -активну життєву позицію, оптимістичний світогляд. На уроці ми
Сторінками повісті. Робота з ілюстраціями. Перекажіть або зачитайте як описано цю пригоду в повісті.
2. Мисливець завзятий, на полюванні, коли стріляє, ліве око онучею зав’язує.
3.То таке страшнюче Мурмило, що його навіть сам зоотехнік Іван Свиридович боїться. Очі — наче тракторні фари. Землю гребе ногами, як екскаватор.
Робота в групах Ми знаємо, що всі персонажі художнього твору поділяються на головних та другорядних. Хто головні герої повісті? А які вони? Запишімо те хороше, що притаманне хлопчикам(1 група), і те, що, на вашу думку, не красить підлітка(2 група).
Мрія – те, що створене уявою, фантазією людини. Дійсність – те, що насправді існує або існувало. Романтичне – те, що приваблює, захоплює своєю незвичайністю, таємничістю, казковістю і т. ін. Словникова робота
1.Чому не вдалось побудувати метро? 2.Чим же закінчився бій биків? 3.А чому ж не побудували підводний човен? Висновок. Гарні були мрії у наших героїв, але кожного разу вони розбивались об дійсність, не збувались.
Домашнє завдання: Достатній і високий рівень: Знайти і пояснити прислів’я, які характеризують наших героїв і провести паралель зі змістом тексту . Наприклад: За сто робіт береться, а ні одна не вдається. Обов'язково! Прочитати і переказати будь-який розділ.
По вертикалі 1. Епічний прозовий твір, у якому автор розповідає про різноманітні події з життя здебільшого одного героя. Має великий обсяг. 3. Що відповів Ява Галині Сидорівні у Києві, коли та їх запитала: "Ви мене до інфаркту доведете! Де ви були? Де?" 4. Яке слово пропущено: ". смелее в бой, . . Там ждет тебя любовь, Там ждет тебя любовь"? 5. Художній засіб, наявний у рядку: "От якби завжди можна було стежити за різними підозрілими шпигунами у метро на екскалаторі!" 8. Ім'я діда головного героя твору "Тореадори з Васюківки". По горизонталі 2. Синонім до слова калатало. 6. Прізвище письменника, який написав твір "Тореадори з Васюківки". 7. Ім'я головного героя, чий дід сварився за метро. 9. Те саме, що причандалля. 10. Прізвище Яви з твору "Тореадори з Васюківки". 11. Учителька якого предмету повинна була платити в побудованому Явою і Павлушею метро 5 копійок? 12. Кличка собаки із твору "Тореадори з Васюківки".
— От знайдибiда, авантюрист шмаркатий! Ванькоо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку — тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!
Ми лежимо в густих бур'янах за клунею, уткнувшись у землю носами, й не дихаємо.
— Вилазь, убоїще, бо гiрше буде! Ти ж мене знаєш!
— Знаю, знаю, — ледь чутно зiтхає, мiй друг i нарештi наважується подати голос.
— Дiду! — жалiбно озивається вiн.
— Дiду, — ще жалiбнiше повторює мiй друг, — ви одiйдiть за хату, ми вилiземо. Бо ж ви битиметесь.
— Вони ще менi умови ставлять, вишкварки! Ану вилазьте!
— Та ми ж не хотiли. Ми ж хотiли метро. Таке, як у Києвi.
— Я вам дам метра! Я вам такого метра дам, що…
— Ми ж не знали. Ми зараз усе закидаємо — нiчого й видно не буде. Одiйдiть, дiду.
Довго ще тривають переговори. Нарештi дiд востаннє лайнувся, закашлявся, плюнув i почовгав за хату.
Ми вилазимо з бур'янiв.
Бiля свинарника нас зустрiчає гундосим рохканням п'ятипудова льоха Манюня, противна й плямиста, як географiчна карта.
У-у, скотиняка! Щоб ти…
Це через неї ми вскочили в халепу.
Ми вже пiдкопалися майже до половини свинарника, i раптом — непередбачена катастрофа! — клята льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зумiла, а от вилiзти-дзуськи! I зняла такий вереск, що причовгав дiд. Ну i…
Гiрко зiтхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодiйкувато озираємося — чи не заскочить нас зненацька дiд, щоб нам'яти вуха. Хоч i обiцяв вiн, що не чiпатиме, поки не кiнчимо, але хто його зна… Ви б почули, як вiн лаявся, коли витягав льоху! Ох i лаявся! I де вiн отих слiв набрався?
Проте дiда не видно. I поки ми працюємо (а справа це довга й нудна), я вас познайомлю з моїм другом.
Ви, звичайно, знаєте, що є такий острiв — Ява. В Iндiйському океанi. Ото, що Ява, Суматра, Борнео, Целебес, — Великi Зондськi.
Ну, так Ява — це не острiв.
Ява — це мiй найкращий друзяка i напарник. Ява Рень.
У них взагалi вся сiм'я iнтересна.
Батько на скрипцi грає. Корова — Контрибуцiя називається. А дiд (ви уже з ним знайомi) — мисливець завзятий, на полюваннi, коли стрiляє, лiве око онучею зав'язує. Бо в нього лiве око без правого не примружується. Як лiве примружить — праве саме заплющується. Але ж i б'є дiд Варава з тою онучею, ох же ж i б'є!
На честь старого Реня навiть польове озеро, що бiля нашого села, люди Реневим назвали.
Мати ж Явина — депутат райради, ланкова кукурудзоводiв.
Якось Ява з Яришкою, сестричкою меншою, посварився i при всiх плескачiв їй надавав. Так вона, замiсть того щоб заплакати, раптом як закричить:
Такого шелесту наробила — Ява не знав, куди й очi подiти. Стояв-стояв, червоний мов рак, а тодi як дав дриза — тiльки п'ятами залопотiв.
Та то лише раз таке було. А взагалi характер у Яви ого-го! Сталь, а не характер. Таких на мiльйон лише один буває.
Ява сам говорив:
— Ми, — говорив, — з тобою, Павлушо, хлопцi будь здоров. Точно-точно, без брехнi, ми таки хлопцi з фантазiєю. Скажи?
— З фантазiєю, — пiдтакував я.
— Треба, щоб усi про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гримiла на всю Васюкiвку, як радiо на Перше травня.
— Треба, — погоджувавсь я.
I Ява весь час вигадував рiзнi штуки-викаблуки заради нашої слави.
А старi дiдовi пiдштаники на телевiзiйну антену над клубом, думаєте, хто повiсив? Ми, звичайно.
А то якось влiтку Ява сказав:
— Давай влаштуємо бiй бикiв.
— Га? — не вiдразу второпав я.
— Пам'ятаєш, на аренi розлючений бик, а тут дядько у капелюсi, з гинджалом, перед ним танцює.
— А потiм — рраз! Бик — беркиць! I оплески.
— Ага. Здорово… Але це ж убивати треба. Хто ж нам дозволить убивати поголiв'я?
— Тю, дурний! Убивати! Що це тобi — м'ясозаготiвля, чи що. Це ж видовище. На стадiонi. Вродi футбола. Головне тут — красиво вимахувати червоною плахтою i ловко вивертатися, щоб рогом не зачепило. Ти ж бачив. Тореадори — це найсмiливiшi герої i ловкачi. Головне тут — тренування i спритнiсть. Розумiєш? Уперше в iсторiї Васюкiвки — бiй бикiв. Тореадор Iван Рень i тореадор Павло Завгороднiй! Гостi з'їжджаються з усiєї України. Трансляцiя по радiо i по телевiзору. Навiть у Жмеринцi видно буде.
Я посмiхнувся. Це було здорово. По радiо, по телевiзору i взагалi…
Ми повмощувались зручнiше i почали обговорювати подробицi. Насамперед — бик. Кандидатура колгоспного бугая Петьки була вiдхилена одразу. То таке страшнюче мурмило, що його навiть сам зоотехнiк
Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.
Читайте также: