Методика розвитку витривалості реферат

Обновлено: 02.07.2024

Бесплатно скачать реферат "Вправи для розвитку гнучкості, швидкості, витривалості, виправлення постави" в полном объеме

Поиск рефератов по алфавиту

2. Реферат: Вплив розвитку транспорту на світовий ринок
В умовах зовнішньоекономічної діяльності транспортний фактор як кількісно визначений елемент у вартості продукції грає важливу, а в ряді випадків вирішальну роль при обґрунтуванні .

3. Реферат: Вплив рольових комп'ютерних ігор на формування психологічної залежності людини від комп'ютера
Динамічний розвиток науково-технічного прогресу послужив причиною появи таких речей як комп'ютерні технології. Винахід комп'ютерів послужив переломним моментом у розвитку багатьох .

4. Реферат: Вплив скіфських вірувань на становлення східнослов’нської релігійно-міфологічної системи
Значний вплив скіфських вірувань на становлення східнослов’нської релігійно-міфологічної системи відмічає Н.Полонська-Василенко : „Скіфи продовжують розробку трипільської міфалогії.

7. Реферат: Вплив фізичних вправ на розумову працездатність учнів середнього шкільного віку
1. У дипломній роботі було проаналізовано характеристику розумової працездатності, розкрито втому, її локалізацію та механізми виникнення втоми після розумої фізичної працездатност.

8. Реферат: Вплив хімічної промисловості на екологію в Україні
Початок використання кам’яного вугілля став важливим етапом у нарощуванні хіміко-технологічної діяльності. У другій половині XIX століття виникла велика коксохімічна промисловість.

9. Реферат: Вплив художньо-естетичних засобів на емоційний розвиток дитини
На протязі історичного розвитку людства мистецтво, зокрема художня творчість, посідало одне з провідних місць у системі формування особистості людини. Його розглядали як частину.

10. Реферат: Вправи для розвитку гнучкості
Серед факторів, що обумовлюють рівень гнучкості слід в першу чергу виділити розтяжність м’язової тканини, якої визначається еластичними властивостями по смугової і сполучної тканин.

11. Реферат: Вправи для розвитку гнучкості, швидкості, витривалості, виправлення постави
Комплекси для виховання гнучкості Комплекс І. 1. З вихідного положення — основна стійка, ноги на ширині плечей. Нахили тулуба вперед, назад. 2. Присідання: ноги разом; ноги на.

12. Реферат: Впровадження непу в Україні
Для позитивного вирішення проблеми необхідно було змінювати економічну політику. Така зміна означала б відмову від командних висот шляхом приватизації промисловості або колективіза.

13. Реферат: Вращение Земли вокруг своей оси
В очень древние времена люди не имели правильного представления о форме и размерах нашей планеты и о том, какое место она занимает в пространстве. Теперь мы знаем, что физическая п.

14. Реферат: Вред мобильной связи
Теории вреда" обычно ссылаются на "неопровержимые" данные исследований, полученных на животных: кроликах, крысах, лягушках и даже дождевых червях. Так, профессор Генри Лей из Вашин.

15. Реферат: Вредные привычки и борьба с ними
Алкоголизм – заболевание, характеризующееся не только потреблением больших доз этилового спирта (вызывающим интоксикацию, нарушение обмена веществ, тяжелую физическую зависимость, .

16. Реферат: Вредные факторы воздействия на рабочем месте
Метеорологические условия не только влияют на состояние организма, но и определяют организацию труда, то есть, продолжительность и периодичность отдыха работника и обогрева помещен.

17. Реферат: Времена "Хрущевской оттепели"
В 1964 году завершилась политическая деятельность Н.С.Хрущёва, в течение десяти лет возглавлявшего Советский Союз. Его десятилетие реформ было очень трудным временем. Имен.

18. Реферат: Времяоника
Название времяоника придумано для того, чтобы очертить круг вопросов появившихся при изучении фактов пророческого предвидения будущего. Сначала казалось достаточным обратить вниман.

19. Реферат: Все о клетке
Наука о клетке называется цитологией (греч. "цитос" клетка, "логос" - наука). Клетка является единицей живого: она обладает способностью размножаться, видоизменяться и реагировать .

20. Реферат: Все об Индии
Понятие государственного строя, как известно, включает две составляющие: форму правления и форму административно - территориального устройства. Пример Индии свидетельствует о том, .

21. Реферат: Все про бактерії
Бактерії також мають велике значення у колообігу вуглецю, кисню, водню, азоту, фосфору, сірки, кальцію та інших елементів. Багато видів бактерій сприяють активній фіксації атмосфер.

Перемінний метод відрізняється від інтервального тим, що в процесі виконання вправ спортсмен періодично відпочиває за рахунок зниження інтенсивності здійснюваної роботи (тобто відпочинок у цьому випадку є активним). Час, протягом якого робота виконується з малою інтенсивністю, поступово скорочується. Завдяки цьому підвищується навантаження, отже, зростають і вимоги, пропоновані до розгортання… Читать ещё >

методика розвитку витривалості на уроках фізичної культури з легкої атлетики у дітей середнього шкільного віку

Види витривалості та їх вплив на організм ( реферат , курсовая , диплом , контрольная )

В.Н. Платонов відзначає, що різноманіття факторів, що визначають рівень витривалості в різних видах м’язової діяльності, спонукало фахівців класифікувати види витривалості на основі використання різних ознак. Так, витривалість підрозділяють на загальну і спеціальну, тренувальну і змагальну, локальну, регіональну і глобальну, аеробну й анаеробну, м’язову і вегетативну, сенсорну і емоційну, статичну і динамічну, швидкісну і силову.

Види витривалості відповідають характеру м’язової роботи. Так, локальній, регіональній і глобальній м’язової діяльності відповідає локальна, регіональна і глобальна витривалість; статичній і динамічній м’язовій роботі - статична і динамічна витривалість; роботі в стаціонарному або нестаціонарному режимі - витривалість до рівномірної або нерівномірної м’язової діяльності і т.д.

Поділ витривалості на згадані вище види дає можливість у кожному конкретному випадку аналізувати фактори, що визначають прояв цієї якості, і підбирати найбільш ефективну методику розвитку витривалості, але не забезпечує належною мірою відповідності витривалості специфічним вимогам тренувальної і змагальної діяльності в конкретному виді спорту.

Тому специфіка розвитку витривалості в тому або іншому виді спорту виходить з аналізу факторів, що обмежують рівень прояву даної якості в змагальній діяльності, властивій конкретному виду спорту, і повинна враховувати все різноманіття рухової діяльності і породжуваних нею вимог до регуляторних і виконавчих органів.

На думку цього ж автора, спеціальна витривалість — це здатність до виконання роботи і подоланню стомлення в умовах, детермінованій вимогами змагальній діяльності в конкретному виді спорту.

На думку Л.П. Матвєєва, потрібно розрізняти спеціальну тренувальну витривалість і спеціальну змагальну витривалість. Перша з них виражається в показниках сумарного обсягу й інтенсивності специфічної роботи, виконуваної в тренувальних заняттях, мікроциклах і більш великих циклах тренувального процесу, друга — оцінюється за працездатністю й ефективністю рухових дій спортсмена й особливостям його психічних проявів в умовах змагань.

Для досягнення високого рівня спеціальної витривалості спортсменові необхідно домогтися комплексного прояву окремих властивостей і здібностей в умовах, характерних для конкретної змагальної діяльності.

Змагальна сутичка борців являє собою вправу, для якої характерна глобальна м’язова діяльність тривалістю 6 хв., характеризується нерівномірною м’язовою роботою, близької до зони субмаксимальної потужності і виконуваної з великими перепадами інтенсивності. Отже, як указує Г. С. Туманян , борцям необхідна глобальна витривалість до 6-хвилинних змагальних навантажень субмаксимальної потужності і перемінній інтенсивності, до тривалих, з дня в день повторюваних багаторазових тренувальних занять з перемінною інтенсивністю навантаження, а також регіональна і локальна витривалість (наприклад, для м’язів-згиначів кисті, стомлюваність яких від високих статичних і динамічних напруг приводить до неможливості продовжувати змагання), статична і динамічна м’язова витривалість.

Показники локальної статичної витривалості і сили м’язів взаємозалежні: чим більша максимальна довільна сила конкретної м’язової групи, тим вище її абсолютна локальна статична витривалість. У випадках використання щодо дозованих (по максимальній силі м’язів) навантажень відносна локальна статична витривалість практично однакова в спортсменів з різним рівнем максимальної довільної сили. Показники динамічної силової витривалості не залежать від максимальних силових можливостей людини.

Г. С. Туманян, виходячи з біомеханічних позицій, констатує, що в процесі тренувальної і змагальної діяльності борцям приходиться виконувати механічну роботу, максимальні значення якої можуть служити критерієм витривалості спортсменів ("https://referat.bookap.info", 7).

Як підкреслює А. П. Купцов , головний принцип розвитку загальної витривалості борців полягає у використанні найбільш широкого кола рухових дій з поступовим збільшенням тривалості їх виконання, що сприяє залученню в роботу найбільшої кількості м’язових груп спортсмена.

Як засоби розвитку загальної витривалості цей автор називає ходьбу на лижах, кроси, біг і плавання в спокійному темпі.

Автор відзначає, що для розвитку витривалості найбільш придатний рівномірний метод. В перші роки занять розвитку загальної витривалості варто приділяти найбільшу увагу, сприяючи суб'єктивному сприйняттю фізичного навантаження. У період спортивного удосконалювання заняття, спрямовані на підвищення загальної витривалості, сприяють подальшому фізичному розвитку спортсмена і підтримці на належному рівні його працездатності.

Спортсмену в перші роки занять боротьбою рекомендується поступово збільшувати тривалість безперервної роботи — від декількох хвилин до однієї години, що дозволяє виконувати великий обсяг роботи, завдяки чому організм усебічно пристосовується до фізичних навантажень, налагоджується координація всіх його систем, а отже, зростає працездатність і підвищується здатність до швидкого відновлення після навантаження.

Е.М. Чумаков відзначає, що витривалість борця вимірюється часом, протягом якого він може проводити прийом, вести боротьбу у високому темпі, а також здатністю зберігати працездатність протягом усього змагання і циклу змагань. Оскільки в процесі боротьби спортсмену необхідно здійснювати великий об`єм роботи і довгостроково підтримувати високий рівень працездатності, виконання цієї вимоги залежить від того, наскільки м’язова, серцево-судинна, дихальна і нервова системи борця здатна тривалий час виконувати великий обсяг роботи, і від уміння спортсмена найбільш раціонально витрачати свої сили як при виконанні окремих рухів, так і протягом сутички і змагань. З обліком цього, при розвитку загальної витривалості борцеві потрібно використовувати такі вправи, які впливаючи на організм, збільшували б функціональні можливості дихальної, серцево-судинної, нервової і м’язової систем.

Збільшення життєвої ємності легень, сили дихальних м’язів і легеневої вентиляції досягається спортсменом за допомогою вправ, при виконанні яких дихання повинне бути енергійним і глибоким.

Різновидами методу збільшення інтенсивності (темпу) виконання вправ є інтервальний і перемінний (повторний) методи.

Суть інтервального методу полягає в тому, що витривалість спортсмена підвищується за рахунок зменшення часу, що приділяється йому на відновлення. Борець виконує тренувальні вправи і веде раунди з високою інтенсивністю, але короткими перервами на відпочинок. Поступово, від заняття до заняття, час, що відводиться на відновлення, зменшується, і в підсумку паузи для відпочинку взагалі скасовуються. Відзначається, що цей метод можна застосовувати і для розвитку витривалості, необхідної борцеві на змаганнях.

Метод збільшення навантаження полягає в тому, що зберігається постійним час виконання вправ і залишається незмінним кількість їх повторень, однак при цьому борцеві доводиться долати все більші навантаження. Необхідно врахувати, що підвищення навантаження вимагає від спортсмена великих витрат енергії і пред’являє більш високі вимоги до діяльності його дихальної системи.

Підвищення функціональних можливостей серцево-судинної системи здійснюється за допомогою вправ, що приводять до збільшення систолічного обсягу серця і сили серцевих скорочень. Відзначаючи, що робота серця в режимі, близькому до максимального, дозволяє збільшувати силу серцевого м’яза, Е. М. Чумаков вважає, що варто давати спортсмену таке навантаження, що змушує його серце скорочуватися з граничною силою. У той же час підкреслюється, що при використанні таких вправ потрібно дотримувати обережності, а після їх виконання — певний період відновлення.

Оскільки робота серцево-судинної і дихальної систем організму тісно зв’язана між собою, підвищення функціональних можливостей серцево-судинної системи потрібно здійснювати за допомогою тих же методів, що використовуються і для розвитку функціональних можливостей дихальної системи.

Витривалість розвивається за допомогою різноманітних вправ — перш за все циклічного характеру, які виконуються тривалий час. Після серії дослідів було встановлено, що тривала, достатньо об'ємна м’язова робота, але адекватна за потужністю функціональним можливостям організму і віку дітей, є основним методом, який стимулює розвиток транспортної функції кровообігу і аеробної продуктивності… Читать ещё >

методика розвитку витривалості на уроках фізичної культури з легкої атлетики у дітей середнього шкільного віку

Методика застосування бігу на витривалість на уроках фізичної культури ( реферат , курсовая , диплом , контрольная )

Методи і засоби виховання витривалості у дітей шкільного віку

Основними методами виховання витривалості є безперервний (рівномірний, перемінний, контрольний) і інтервальний (повторний). Режим роботи за ЧСС від 120 до 180 уд/хв. Інтенсивність вправ на витривалість повинна підвищуватись поступово: від невисоких значень ЧСС (110−130 уд/хв.) до оптимальних (135—160 уд/хв.) і до максимальних (170— 180 уд/хв.). Така поступовість необхідна для адаптації систем організму, які лімітують витривалість: серцево-судинної, дихальної, м’язової, ендокринної та інших. Форсування розвитку витривалості призводить до порушень діяльності тієї чи тієї систем. Частіше всього при цьому страждає серцево-судинна та нервова системи. Особливо важливо враховувати це при роботі з дітьми [6].

Безперервний (рівномірний) метод виховання витривалості сприяє удосконаленню практично всіх основних систем організму, які забезпечують надходження, транспорт і утилізацію кисню. Безперервна робота проводиться при ЧСС 140−175 уд/хв.

Вважається, що безперервний (рівномірний) метод тренувань витривалості приводить до більш стійкого підвищення аеробних можливостей, ніж інтервальний, а крім цього, він сприяє створенню фундаменту для інших методів тренувань, менш пов’язаних з ризиком перевантаження.

Цей метод суттєвого підвищення загальної витривалості, особливо з дітьми молодшого шкільного віку, науково досліджений Б. С. Толкачевим . Тривалість безперервної роботи при оптимальній (ЧСС 135— 160 уд/хв) інтенсивності — 10— 60 хв. Поряд з рівномірним методом виховання витривалості широко використовується безперервний перемінний метод. Цей метод виконання вправ передбачає збільшення і зниження інтенсивності через визначені проміжки часу. ЧСС під кінець інтенсивного періоду збільшується до 170—175 уд/хв., а до кінця малоінтенсивного — скорочується до 140—145 уд/хв. Перемінний метод тренувань частіше застосовується в легкій атлетиці, лижах та плаванні ["https://education-club.ru", 27].

Інтервальний метод розвитку витривалості ґрунтується на тому, що ударний об'єм серця під час відпочинку після напруженої роботи збільшується. Це дозволило вченим обгрунтувати інтервальне тренування, при якому протягом більшої частини роботи і під час відпочинку зберігаються максимальні величини ударного об'єму серця.

Тривалість окремих вправ в інтервальному тренуванні не повинна перевищувати 2 хв., інтервал відпочинку 45—90 с, інтенсивність на ЧСС в кінці робочого інтервалу — до 170— 180 уд/хв., а в кінці паузи — 120−130 уд/хв.

Інтервальний метод тренувань направлений в основному на підвищення функціональних можливостей серця і здатності організму до інтенсивної утилізації кисню, тобто на підвищення рівня аеробної і анаеробної продуктивності.

При повторному методі тренувань витривалості відрізки долаються з високою інтенсивністю і ЧСС, близької до змагальної (180 і більше уд/хв.). Паузи (частіше всього пасивні) між відтинками — від 3 до 8 хв. Час роботи від 4 до 6 хв., інколи більше.

Слайд 1

Слайд 2

Витривалість як фізична якість Якщо довгий час виконувати напружену роботу, то з’являються ознаки стомленості. Час роботи з початку стомленості до повної відмови організму продовжувати роботу називається - фазою компенсованого стомлення. Якщо запропонувати виконати певну роботу різним людям, то стомлення у них відбудеться у різний час. Звідси: Витривалістю людини – називається здібність протистояти стомленню у якій-небудь діяльності. Стомлюваність буває: розумова, сенсорна (органи чуття), емоційна, фізична. Названі види стомленості взаємопов’язані, але більше всього нас цікавить фізична стомленість. Тому мова йтиме переважно про фізичну витривалість.

Слайд 3

Показники витривалості Показниками витривалості можуть бути: - тривалість роботи (абсолютна витривалість); - тривалість роботи з визначеною потужністю (відносна або парціальна витривалість). Потужність роботи визначається добутком інтенсивності на прикладену силу Приклади: Запас швидкості = (Т дистанції : кількість відрізків) – Т кращого відрізку, де Т – час долання відрізку в хв, с; Індекс витривалості = Т дистанції – (Т кращого відрізку х кількість відрізків).

Слайд 4

Види витривалості В залежності від кількості м’язових груп, які беруть участь у роботі витривалість поділяють на локальної дії (менше 50 % м’язів) і загальної дії (більше 50% м’язів). Витривалість залежить від потужності роботи, тобто від інтенсивності (сили і швидкості). Прийнято виділяти 4 зони відносної потужності: Максимальна; Субмаксимальна; Велика; Помірна. При дуже помірній потужності проявляється так звана абсолютна витривалість, яку прийнято називати загальною.

Слайд 5

Загальна витривалість Загальна витривалість – це здатність виконувати довгий час роботу помірної інтенсивності з використанням більшості м’язів. Загальна витривалість або абсолютна не залежить від специфіки роботи. Вона однаково проявляє себе у будь-яких видах м’язової діяльності. Набута у одному виді роботи за законами “теорії переносу” добре проявляє себе у інших видах. В її фізіологічній основі лежать аеробні реакції.

Слайд 6

Спеціальна витривалість Спеціальна витривалість – це витривалість, яка належить до певної діяльності, вибраної як предмет спеціалізації. Підвидів спеціальної витривалості безліч. Але умовно їх можна поділити на такі: - витривалість у стереотипних (суворо-регламентованих) вправах; - витривалість у нестереотипних (ациклічних) вправах.

Слайд 7

Втомлюваність та показники витривалості Витривалість розвивається тільки у тих випадках, коли долається стомленість. При цьому організм намагається адаптуватися до величини і характеру навантаження як зовнішнього подразника. Отже в основі методики розвитку витривалості лежить спосіб регулювання навантаження. Він передбачає регулювання наступних компонентів фізичного навантаження: 1. Інтенсивність вправи або швидкість пересування; 2. Тривалість вправи; 3. Тривалість інтервалів відпочинку; 4. Характер відпочинку (активний, пасивний); 5. Число повторень.

Слайд 8

Деякі допоміжні фактори, що сприяють вдосконаленню витривалості 1) розширення фізіологічних меж стійкості (збільшення буферної ємності крові, адаптація до надлишку вуглекислого газу та недостачі кисню); 2) розширення психологічних меж опірності організму до стомлення. У зв’язку з тим, що розвиток витривалості найкращим чином проходить на фоні стомленості, важливим є, з методичної точки зору, акцентувати увагу на удосконаленню витривалості наприкінці заняття чи тренування і використовувати для цього уже добре вивчені вправи.

Слайд 9

Шляхи збільшення аеробних можливостей організму 1) підвищення максимального рівня споживання кисню; 2) розвиток здібності підтримувати рівень споживання кисню тривалий час; 3) збільшення швидкості дихальних процесів. Основні методи: рівномірної, безперервної, повторної і перемінної вправи.

Слайд 10

Шляхи збільшення анаеробних можливостей 1. Удосконалити функціональні можливості фосфокреатинового механізму (алактатної витривалості); 2. Удосконалити гліколітичний механізм (лактатної витривалості). Основний метод: повторно-прогресуюче використання інтервальної вправи на скорочених відрізках.

Слайд 11

Особливості виховання спеціальної витривалості У зв’язку з тим, що розвиток витривалості найкращим чином проходить на фоні стомленості, важливим є, з методичної точки зору, акцентувати увагу на вдосконаленні витривалості наприкінці заняття чи тренування і використовувати для цього уже добре вивчені вправи.

Слайд 12

Деякі допоміжні чинники у виховання спеціальної витривалості 1) розширення фізіологічних меж стійкості до стомлення (збільшення буферної ємності крові, адаптація до надлишку вуглекислого газу та недостачі кисню); 2) розширення психологічних меж опірності до стомлення (шляхом виховання морально-вольових якостей та вміння протистояти стомленню).

Читайте также: