Цитати для реферату євген маланюк у контексті європейської поезії
Обновлено: 18.05.2024
Особливості комунікативних завдань, якими користувалися представники української та польської культур в добу міжвоєння. Визначення естетичної специфіки європоцентричної стратегії Є. Маланюка. Характеристика контексту українсько-польського дискурсу.
| Рубрика | Литература |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.07.2014 |
| Размер файла | 59,9 K |
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Основною одиницею міжкультурного дискурсу виступає текст, „первинна мовна даність” (З.Шмідт), явище лінгвальне й водночас екстралінгвальне, яке, на противагу хаосові дійсності, моделює ієрархічний режим українського і польського суспільства, тріаду „еліта - нація - держава” і вказує на впливи культурно-цивілізаційних субстратів, що завадять національній ідентичності. Семантичні асоціації у свідомості комунікантів підкріплюються багатьма фактами літературно-типологічних сходжень: спільними темами і мотивами (напр., „міф утраченої батьківщини”), жанровими формами, конфігураціями персонажів, сюжетно-композиційними прийомами, образами, засобами стилістики, строфіки й метрики; вони засвідчують успішність міжкультурної комунікації та „адекватність спілкування” (Ю.Лотман).
Комуніканти враховують ряд „больових моментів” у своїй та чужій історії (військові і політичні конфлікти, ідеологічні смаки, жорсткі ритуали та ін.) і в процесі спілкування акцентують на загальнолюдських цінностях, виявляючи стратегію дружби, шанують національні художньо-інтелектуальні традиції і, поза сумнівом, розвивають їх.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:
дискурс український польський маланюк
Циховська Е.Д. Є.Маланюк і Ю.Тувім: контакти, творчі взаємозв'язки // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. статей / Відп. ред. В.О.Соболь. - К.: Знання України, 2002. - Вип. VII. - С.301-310.
Циховська Е.Д. Художній стиль Григорія Сковороди та Євгена Маланюка: спільності й відмінності // Вісник Запорізького державного університету: Зб. наук. статей. Філологічні науки. - Запоріжжя, 2003. - №.1. - С.203-207.
Циховська Е.Д. Історіософські візії Євгена Маланюка // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. статей / Відп. ред. В.О.Соболь. - К.: Знання України, 2003. - Вип.VIII. - С.236-241.
Циховська Е.Д. Поезія Євгена Маланюка та Юліана Тувіма: циркуляція образно-стильових домен // Філологічні семінари: Література як стиль і спогад. - К.: ВПЦ „Київський університет”. - 2003. - Вип.VI. - С.156-166.
Циховська Е.Д. Інтерпретація творчості М.Гоголя Є.Маланюком // Мова та культура ім. проф.Сергія Бураго. - К.: Издат. Дом Дмитрия Бураго, 2003. - Вип.VI. Частина друга. - С.100-105.
Циховська Е.Д. Польський період у творчості Євгена Маланюка // Літературознавчі обрії. Праці молодих вчених. - Вип.6. - К., 2004. - С.119-122.
Циховська Е.Д. Поетико-функціональні особливості варшавського циклу „Міста, де минали дні. ” Євгена Маланюка // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. статей / Відп. ред. В.О.Соболь. - К.: Знання України, 2004. - Вип.ІХ. - С.401-410.
Циховська Е.Д. Контактно-типологічні сходження: міф про Варшаву у творчості Євгена Маланюка // Філологічні семінари: Літературознавчі методології: практика і теорія. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. - Вип.7. - С.142-162.
Циховська Е.Д. Євген Маланюк та Анна Ахматова: творчі перегуки // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. - Запоріжжя, 2004. - №.3. - С.224-227.
Циховська Е.Д. Вірш „Варшава” Є.Маланюка: питання атрибуції польських перекладів // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. - Вип. 11. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - С.404-408.
Циховська Е.Д. Поезія Анни Ахматової у рецептивному досвіді Є.Маланюка та Ю.Лободовського // Київські полоністичні студії: Збірник наукових праць. - Том VII. - К., 2005. - С.464-474.
Циховська Е.Д. Поезія Євгена Маланюка в контексті українсько-польських літературних зв'язків. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 - порівняльне літературознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
В дисертації на основі архівних матеріалів, відомих і малодоступних джерел системно досліджено творчість Є.Маланюка як модель міжкультурної художньої комунікації, зокрема у порівняльно-типологічних зв'язках з українською та польською літературами. З'ясовано питання атрибуції польських перекладів вірша „Warszawa” Є.Маланюка. Простежено вплив історіософської концепції Є.Маланюка на творчість Ю.Лободовського, функціонування „еллінського комплексу” на тлі інших моделей культури (російського скіфства, польського сарматизму).
Проаналізовано „польську” спадщину Є.Маланюка і „варшавську” Ю.Тувіма, установлено схожість та відмінність ідейно-тематичного, сюжетно-композиційного, жанрово-стилістичного рівнів поезії Є.Маланюка порівняно з творчістю Ю.Тувіма, Ю.Лободовського тощо. Розглянуто рецепцію творчості Є.Маланюка в українсько-польській періодиці, встановлено особливості архетипу міста Варшави у Є.Маланюка, Ю.Тувіма і Є.Стемповського.
Ключові слова: еміграційна поезія, ауратичні твори, історіософська концепція, міф, „еллінський комплекс”, сарматизм, скіфство, рецепція.
Циховская Э.Д. Поэзия Евгения Маланюка в контексте украинско-польских литературных связей. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 - сравнительное литературоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.
В диссертации на основе архивных материалов, известных и малодоступных источников системно исследовано творчество Евгения Маланюка как модель межкультурной художественной коммуникации, в частности в сравнительно-типологических связях с польской и украинской литературами. Впервые проанализировано „польское” наследие Е.Маланюка и „варшавское” Ю.Тувима, Е.Стемповского, установлено сходство и отличие идейно-тематического, сюжетно-композиционного, жанрово-стилистического уровней поэзий.
На примере взаимоотношений украинского поэта с польской писательской элитой (Ю.Тувимом, Ю.Лободовским, С.Стемповским, Е.Стемповским, Л.Подгорским-Околувым, Я.Ивашкевичем, К.Вежинским и др.) рассматривается проблема „ауры”. Е.Маланюк не только поддерживал личные отношения с польской ауратической элитой, но и считал польскую культуру элитарной, настаивая на ее вхождении в украинский культурный контекст и адаптации к нашему национальному сознанию. Е.Маланюк неоднократно обращался в творчестве к именам известных деятелей польской культуры - А.Мицкевичу, Ю.Словацкому, Ф.Шопену, С.Выспянскому и др.
Творчество Е.Маланюка перекликается с творчеством представителей польской ауратической элиты своими универсалиями, многочисленными образами мировой культуры (античными, библейскими, историческими, литературными), славянской мифологии, что давало возможность философски обобщить реальность, пропустив ее сквозь призму собственного таланта и мировосприятия.
В диссертации представлены рецепция творчества Е.Маланюка в украинско-польской периодике, развитие в поэзии Е.Маланюка и Ю.Тувима „вечных” тем, в частности темы поэтического искусства (цикл Е.Маланюка „Ars poetica” (1930), посвященный Ю.Тувиму). „Ars Poetica” Е.Маланюка анализируется как прецедентный текст. Сходство жизненных дорог (прежде всего эмиграции) современников Е.Маланюка и Ю.Тувима, эстетических программ определило такие черты их гражданских поэзий в разработке мотива осознания предназначения художника, взаимоотношений поэта и народа, как философичность, трагический оптимизм, углубленность во внутренний мир лирического героя.
Прослеживаются „проблемные зоны коммуникации” топоса поэта-демиурга А.Ахматовой у Е.Маланюка (цикл „Антистрофы”) и Ю.Лободовского (поэма „Anna Achmatowa”), по-разному интерпретируемого ими. Сочувствуя трагической судьбе писательницы, Е.Маланюк осуждает А.Ахматову за измену украинской отчизне, в то время как Ю.Лободовский считает ее действия правильными, восхищаясь ее мужеством во время революции и войны.
Устанавливаются генетически-контактные связи между национальными мифами, а именно идеями сарматизма в польской литературе, скифства - в российской и функционированием „эллинского комплекса” (на примере концепта „Степной Эллады” в творчестве Е.Маланюка и мифологизированного мира поэмы „Hellada Scytyjska” Ю.Лободовского). Раскрываются особенности историософии Е.Маланюка, который выделяет при формировании украинского мировосприятия две полюсные составляющие: скифско-эллинскую и варяго-римскую с доминированием компонентов „эллинистической” психики. Синтез многочисленных культур, представленных на территории Украины, усиливает сходство Эллады с Украиной. Среди константных для эмигрантской поэзии мотивов варягов, казачества, княжьей эпохи, ностальгии по Отечеству в художественно-творческом бытии Е.Маланюка придается огромное значение ассоциативной паре „Украина-степь”. Прослеживается влияние историософской концепции Е.Маланюка на наследие Ю.Лободовского. Проведенный анализ творчества Ю.Лободовского показал наличие у польского поэта не только лейтмотива Степной Эллады, а и общих с Е.Маланюком образов, посредством которых писатели излагают свои историософские визии.
При раскрытии взаимоотношений человека и города через варшавский текст устанавливаются типологические схождения у Е.Маланюка, Ю.Тувима, Е.Стемповского, систематизируется их рецепция архетипа Варшавы. В диссертации уточняется авторство двух польских переводов стихотворения „Warszawa” Е.Маланюка, в результате чего определяется, что один из них принадлежит Ю.Тувиму, а другой - Ю.Лободовскому. В центре варшавского цикла „Міста, де минали дні” Е.Маланюк ставит проблему предназначения поэта и поэзии, его социальных функций. Проанализированные произведения демонстрируют трагический мотив разобщенности Е.Маланюка и Варшавы, несовместимость города и человека, в отличие от Ю.Тувима и Е.Стемповского, для которых Варшава символизирует открытое пространство.
Ключевые слова: эмиграционная поэзия, ауратические произведения, историософская концепция, миф, „эллинский комплекс”, сарматизм, скифство, рецепция.
Tsykhovska E. Eugen Malaniuk's poetry in context of Ukrainian and Polish literary connections. - Manuscript.
The thesis is submitted as partial fulfillment of requirements for the Candidate of Philology Degree in speciality 10.01.05 - Comparative Studies of Literatures. National Taras Shevchenko University of Kyiv, Kyiv, 2006.
The thesis deals with the investigation of Malaniuk's creative work as the model of intercultural artistic communication, particularly in comparative and typological connections with Ukrainian and Polish literatures on the basis of archive materials, known and rare accessible sources. The author determines the issue of Polish translations' attribution of Malaniuk's rhyme „Warsaw”, deduces influence of Malaniuk's historiosophical conception on Lobodovsky's creative work, operation of „Hellenic complex” against the background of other cultural models (Russian Scythism, Polish Sarmathism).
Malaniuk's „Polish” and Tuwim's „Warsaw” heritage has been analysed; similarities and distinctions of idea and thematic, subject and compositional, genre and stylistic levels of Malaniuk's poetry in comparison with Tuwim's, Lobodowsky's creative work are being deeply studied.
The reception of Malaniuk's creative work in Ukrainian and Polish periodicals is examined in the thesis; the peculiarities of archaetype of Warsaw city are also fixed in Malaniuk's, Tuwim's and Stempovsky's vision.
Key words: emigrant poetry, aurae works, historiosophical conception, myth, „Hellenic complex”, Sarmathism, Scythism, reception.
- Для учеников 1-11 классов и дошкольников
- Бесплатные сертификаты учителям и участникам
Описание презентации по отдельным слайдам:
Маланюк Євген Филимонович (1897-1968)
Народився 1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою Херсонської губернії (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області)
Батько Є. Маланюка, Филимон Васильович, працював учителем, а згодом повіреним у містечковому суді, захоплювався просвітницькою діяльністю, був режисером аматорських театральних вистав, співав у церковному хорі, друкувався в часописах, виступав ініціатором відкриття гімназії. Євгенова мати Гликерія Яківна була донькою військовика Стоянова, чорногорця з роду осадчих на землях Нової Сербії, заснованої ще за часів Катерини ІІ.
Навчався Є. Маланюк в Архангородській початковій школі. Потім продовжив здобувати освіту в Єлисаветградському земському реальному училищі. Здібний учень стає стипендіатом Єлисаветградського земства. 1914 року Є. Маланюк вступає до Петербурзького політехнічного інституту, проте Перша світова війна стає на перешкоді навчанню. Восени того ж року юнак стає курсантом Київської військової школи, яку закінчує в січні 1916 р. протягом кількох місяців служить у чині прапорщика в 39-му піхотному запасному батальйоні на території Володимирської губернії, а з серпня 1916 р. у званні молодшого офіцера перебуває в 4-ій роті 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-західному фронті, потім потрапляє до 2-ої кулеметної роти.
У тому ж 1925 році в Подєбрадах Є. Маланюк познайомився зі студенткою медицини Зоєю Равич із Полтавщини і невдовзі одружився з нею (заручини відбулися 5 липня, а вінчання 12 серпня в церкві святого Миколая у Празі). Проте 1929 року подружжя взяло розлучення. Євген, завершивши академію, подався на заробітки до Варшави. А Зоя залишилася навчатись у Празі.
Ісход Біографія Батьківщині Безкровна Муза Варязька балада Воякам Високий ранок Куліш Лист Ода до прийдешнього Одна пісня Під чужим небом Пам'яті Т. Осьмачки Поле бою Сучасники Уривок з поеми Шевченка
Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори Кіровоградської області за високохудожні твори, спрямовані на ствердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства. Премія встановлюється у трьох номінаціях: художня література (поезія, проза, драматургія); літературознавство та публіцистика; переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову). Вручення відбувається щорічно до 2 лютого — дня народження Євгена Маланюка.
Читайте также: