Виховна година конспект уроку
Обновлено: 05.07.2024
- Для учеников 1-11 классов и дошкольников
- Бесплатные сертификаты учителям и участникам
Мета: розкрити історію запровадження Міжнародного дня людей похилого віку ;
виховували людяність, милосердя, співчуття і шанобливе ставлення до людей похилого віку;
прищеплювати навички правильного ставлення до старших, батьків. Обладнання: плакат, дорожна карта, комп’ютер, живі квіти.
Поважний вік людини
Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана. Україна з 1991 щорічно відзначає цей день. Сьогодні ми будемо говорити про найцінніше - доброту, людяність, милосердя.
Летять літа, як білі журавлі,
Дзвенять, як ті волошки в житі,
Та не зникає слід їх на землі,
Якщо для добрих справ були прожиті.
Вартий пошани сивий волос І старий тихенький голос.
До тих зморшок придивіться,
Станьте ближче й поклоніться.
Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів. Старість окреслює навколо людини кола самотності. І чим далі, тим вужчим стає це коло. За межею залишається робота, до якої звик, яку любив. До них прийшли хвороби, бідність, залежність, самотність, втрати. їх забули, до них втратили цікавість, відсторонилися, їх потіснили, викреслили.
Цю самотню старість передає нам вірш української поетесси Ліни Костенко.
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш.
Дощу і снігу наковтався комин, і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин, улітку він під грушею сидить.
І хата, й тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде.
Така вже доля зрілих людей - залишитися у чотирьох стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями. Час протікає повільно - з довгими ночами, наповненими безсонням, ломотою суглобів, лякаючи перебоями в серці. І люди сприймають його по-іншому і живуть більше в минулому, аніж у теперішньому. У них дивна пам’ять - пам’ятають до найдрібніших деталей події піввікової давності і забувають те, що трапилось нещодавно: куди поділись окуляри, чи ковтнули пігулку, що їли на обід. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них. Допомогти іншому - це значить принести дрібку добра, шматочок сердечності, крапельку милосердя.
Як же ми можемо допомогти? ( проявити ввічливість, пошану, перевести через дорогу, допомогти донести сумки, привитати зі святом, з днем народження, допомогти прочитати щось, купити хліба, ліки, поговорити, послухати тощо).
Кожна родина має свої обереги й своїх берегинь, що бережуть рід від лиха. Берегині, обереги роду - це дідусі і бабусі - найстарші і наймудріші люди в роду. З давніх - давен в сім'ях так велося: слово - порада старших - то був закон для дітей. Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь переходила і на їхніх нащадків.
Як же ми зберігаємо пам’ять про свій рід? Чи багато ми знаємо про своїх родичів?
Як звуть твою бабусю? твого дідуся?
Як по-батькові твоя бабуся? (дідусь)?
Чи знаєте, коли в них день народження?
Чи насто відвідуєш твою бабусю? твого дідуся?
Чи говорили тобі батьки, чому тобі дали саме таке ім’я?
Мудрі і багаті літами наші бабусі і дідусі! Все, що оточує нас - міста і села, заводи і безкраї лани - є результатом їх невтомної праці. В усьому, до чого торкнулися їхні руки, залишилася часточка душі. Це час, коли вже збудовано дім, посаджено не одне дерево, стали дорослими діти та радують онуки і правнуки.
Бажаючі виходять до дошки й роблять кроки, називаючи на кожний крок будь-яке вміння бабусі чи дідуся. Наприклад: моя бабуся вміє пекти хліб, шити, співати, саджати квіти, малювати тощо.
Але буває й так (переказ твору Миколи Богуславського).
Сьогодні ми говоримо про наших, рідних, добрих, ніжних, люблячих бабусь і дідусів. Кажуть, що вони люблять своїх онуків більше, ніж дітей. І знають набагато більше казочок.
Посадив дід ріпку.
Я по коробу метений, на яйцях спечений.
А були ці дідусь з бабусею такі бідні, що нікого й нічого, крім Курочки, не мали.
Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!
От баба і просить:Поїдь,діду в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!
Жили собі дід і баба, а дітей у них не було. Усе сумують вони, а потім дід і каже бабі: Ходімо, бабо, у ліс по гриби! Пішли. Збирає баба гриби, глядь — у кущику гніздечко.
А бабуся жила в лісі, за півгодини ходи від села.
Жил старик со своею старихой у самого синего моря.
Медведь хвать его за бок - да и прилип, никак лапу отодрать не может.
В одному з цих великих міст жило двійко дітей. Не були вони братом і сестрою, але любили одне одного, наче й справді були рідними. їхні сім’ї жили на горищі двох будинків й вирощували в дерев’яних ящиках трояндові кущі.
Жили-були дідусь та бабуся. Була в них внучка. Зібралися раз подружки в ліс по гриби та ягоди. Прийшли кликати з собою і.
Йшов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід .
Жили-были дед да баба. Всего у них было вдоволь, а вот детей не было. Очень они печалились, всё горевали. Вот раз зимой пало снегу белого по колено.
Тепло ли тебе, девица? Тепло ли тебе, красная?
В цей осінньо зігрітий день і час хочеться сказати: будьмо чуйними у ставленні до людей похилого віку. Поважаймо, шануймо, робімо добро! Пам'ятаймо, чим довше житимуть наші бабуся і дідусь, тим більше мудрості і душевної теплоти вкладуть вони у наше серце.
За що ви хочете подякувати ваших бабусь та дідусів? (Бажаючі виходять до дошки та висловлюваються одним реченням: я вдячна своїй бабусі за те, що. ).
Читайте также: